Відрахувати не можна залишити
Відтепер перевірка на плагіат робіт студентів, аспірантів, докторантів набула глобального масштабу в Україні
Сьогодні вітчизняна система освіти зазнає змін. Однією з новацій стала перевірка на плагіат всіх робіт – не тільки дисертацій, чи дипломних, магістерських, бакалаврських, а й курсових, наукових статей, навіть рефератів.
Ще не так давно перевірка на плагіат не проводилась. До 2011 року в Україні існував лише один виш, де роботи перевіряли на запозичення. В 2011 році ввели перевірку на плагіат кандидатських і докторських дисертацій. Щоправда, перевіряли лише біля 3% праць, та й ті – лише по базі захищених в Україні дисертацій, причому не за всі роки, а тільки з 2002 р. Щоб перестрахуватися, аспіранти і докторанти здавали свої роботи на неофіційну «ваківську» перевірку до захисту, яка коштувала 500 дол. для кандидатських дисертацій і 1000 дол. для докторських.
З 2012 року вже були відомі факти перевірки на плагіат студентських праць окремими викладачами. Причому деякі з викладачів були зовсім не прибічниками академічної доброчесності. Якщо перевірити роботу на плагіат (в ті роки він був майже скрізь), а потім за 2 дні до захисту сказати студенту, що в роботі суцільний плагіат (коли виправити чи переписати роботу вже запізно), такому студенту можна зробити безальтернативну пропозицію замовчати цей факт в обмін на певну винагороду.
Надалі перевірка на плагіат в Україні набула стрімкого розповсюдження. З 2014 року її вже використовували чимало вітчизняних вишів, причому, в основному, не столичних. Найбільш відомі й престижні столичні ВНЗ приєднались до цієї ініціативи лише у 2016-2018 рр.
Змін поступово зазнали і програми перевірки плагіату. Якщо у 2012-2015 рр. для перевірки на плагіат використовувались здебільшого російські програми перевірки, то з 2016 року великої популярності набули дві (платні) програми неросійського виробництва – одна українська і одна польська програми антиплагіату. Нещодавно (у 2024 році) на ринок України зайшла відома у світі програма Turnitin. Деякі українські виші продовжують користуватися безкоштовними програмами і в наші дні. Разом з тим слід зазначити, що перевірка на безкоштовних програмах вимагає додаткового часу, а в багатьох програмах перевіряючому також потрібно періодично вводити капчу, що незручно. Також в більшості подібних програм є обмеження на довжину тексту – від 10 тис. знаків (близько 5,5 сторінок) – до 200 тис. знаків (близько 111 сторінок). Доводиться великі роботи розбивати на більш дрібні фрагменти (або ж користуватися платною перевіркою).
Цікаво, що для більшості користувачів є новиною, що різні програми показують різний відсоток унікальності одного й того самого тексту. Це відбувається внаслідок різних причин: неоднакові алгоритми пошуку плагіату, для пошуку використовуються різні бази даних тощо. Наприклад, одна програма перевіряє в Інтернеті, інша – по базі захищених робіт вишу, третя використовує все це одночасно. Звісно, виходить різний результат. Наприклад, студент здав на перевірку роботу минулого року, в Інтернеті її немає. В результаті цілком можлива ситуація, коли будуть отримані зовсім різні результати – перевірка за базою студентських робіт вишу покаже оригінальність 0%, а інша програма, що порівнює з Інтернет видасть 90%. Звісно може бути і навпаки – студент накомпілював все з Інтернету, але таких робіт з подібним текстом ніхто у цьому виші не здавав. Тож в такому випадку результати перевірки в мережі Інтернет дадуть біля 0% унікальності, а програма у виші, що перевіряє по базі студентських робіт може показати високу унікальність.
Одна й та сама програма також може показувати різний відсоток внаслідок неоднакових налаштувань. Якщо виставити пошук за двома шинглами – текст буде дуже слабко оригінальним – в межах 0-10% в більшості випадків. А якщо поставити шингл «5» – цей самий тест може стати набагато більш оригінальним, наприклад 90%. В деяких програмах результати перевірки залежать навіть від потужності комп’ютера (чим потужніше – тим менша оригінальність буде), стану Інтернет-каналу (чим кращий Інтернет – тим менш оригінальним буде текст). Навіть від IP-адреси користувача може залежати унікальність (коливання в межах 1-2%).
Все це призводить до того, що, перевіривши якийсь текст, не можна однозначно казати, що в ньому немає плагіату. Можливо плагіат є, але виявити його не вдалося. Навпаки, якщо унікальність за результатами перевірки склала 0% чи 20% – можна впевнено констатувати, що плагіат в роботі є. Хоча юридично і методологічно більш правильно казати, що перевірений текст має низьку унікальність.
Іноді студент чи навіть аспірант сам робить прикрі помилки, з яких і без програми антиплагіату видно, що робота десь запозичена. Ознак цього існує дуже багато. Це і нумерація таблиць, рисунків, яка декілька разів «збивається», це і відсканований рисунок, під яким написано «Джерело: розроблено автором». Простий перерахунок різних ознак запозиченого матеріалу займає не одну сторінку, але це виходить за межі даної статті.
Можемо проконсультувати з цього приводу бажаючих. Прості, дрібні консультації – безкоштовні. Більш розгорнуті можуть бути надані на платній основі.